пʼятниця, 1 липня 2016 р.

Памятаймо: Доля однієї людини - доля усієї Держави!




Шановні Українці, шановні посадовці різних ланок, урядовці, депутати, громадські діячі України! Шановний пан Президент Петро Порошенко, прем’єр міністр пан Володимир Гройсман!

Прошу посприяти у наданні допомоги в лікуванні мешканки міста Дніпро, Людмилі Васильєвої та приділити належну увагу вирішенню ганебної ситуації з недофінансуванням лікування над складних хворих за Державний кошт (при потребі - за кодоном). 





Мешканка Дніпропетровська, Людмила Васильєва, стала інвалідом після невдалої повторної операції з видалення міжхребцевої грижі.

Загалом операцій було дві – одна в Дніпрі, друга – в Ужгороді. Лікарі скорше за все допустилися помилок й стан жінки став після останнього хірургічного втручання жахливим.  Сьогодні українка схожа на людину, яка хвора на ДЦП. Та головне – вона терпить страхітливі болі в хребці і нозі, практично не може ходити(наразі оніміла ще й частина спини, напухла та почервоніла нога на яку опирається жінка).

Ситуація розгортається дуже складно. Зі слів секретаря МОЗ стало відомо, що Людмила Васильєва - одна з перших у списку на лікування за кошт Держави. Одначе, лунає паралельно й словесна заява, що «грошей у Мін Здоров’я немає». Тож хвора нині «в глухому куті» безнадії!

 Пані Людмила терпить жахливі болі у спині, у неї віднімаються ноги , та хто їх й зарадить? Бо ж у МінЗдраві нині грошей немає!

 

Треба зазначити, що загалом ситуація з Людмилою Васильєвою – лише «верхівка айсбергу» загальних проблем сьогодення Мін Здоров’ї України!

Як мені стало відомо, Міністерство здоров’я вже кілька тижнів як подало письмове звернення до Мін Фінансів та особисто до пана Гройсмана з проханням виділити кошти на лікування складних хворих за Державний кошт. Досі відповіді на Мін Здрав не надійшло!



В Україні ж наразі склалася страшна й незрозуміла для нашого народу ситуація з важко-хворими( в тому числі й воїнами АТО).

Нині в Мін Здоров’ї взагалі немає коштів на направлення над складних хворих людей на лікування за кордон! Та ці кошти повинні бути заплановані в Бюджеті нашої країни! Бо ж як цього не відбувається – чи це не порушення Прав Людини на отримання медичної допомоги?

– В тій же Конституції України це право взагалі визначається як «безкоштовне»…Чи ж головний Закон країни помиляється?

Нині ж десятки українців(якщо не сотні) - очікують на свою Долю й знаходяться на грані життя та смерті, не отримуючи допомоги. Чи ж так повинно діятись у Сучасній Демократичній Державі?

Мислю, що ні. Повинно бути інакше!

Та нині Комісія Мінзрдраву – не ладна щось змінити. Якщо вона й дає рішення на «лікування за кошт Держави» –  лікування не відбувається через «нуль» у бюджеті Міністерства Здоров’я.

Прошу звернути на цей факт увагу Уряду та депутатів Верховної Ради! Й знайти, перенаправити потрібні кошти на лікування усіх тяжких хворих , у тому числі й Людмили Васильєвої, як одної з най складніших.

Інформація про хворобу Людмили Васильєвої.

Мешканка Дніпропетровська, Людмила Васильєва, стала інвалідом після невдалої повторної операції з видалення міжхребцевої грижі.

Загалом операцій було дві – одна в Дніпрі, друга – в Ужгороді. Лікарі скорше за все допустилися помилок й стан жінки став після останнього хірургічного втручання жахливим.

Сьогодні українка схожа на людину, яка хвора на ДЦП. Та головне – вона терпить страхітливі болі в хребці і нозі, практично не може ходити(наразі оніміла ще й частина спини, напухла та почервоніла нога на яку опирається жінка).

Пані Людмила молить про допомогу всіх небайдужих людей. Та українські лікарі розписалися у неможливості щось виправити. Добре що головний нейрохірург, Євгеній Пєдаченко, розуміючи усю складність стану хворої, подав документ на комісію Мінздраву, для того аби за Державний кошт направити цю складну пацієнтку на лікування за кордон.

Нейрохірург теж вважає її ситуацію над серйозною!

Лікарі німецької клініки готові допомогти, але операція коштує 36 тис. євро, її слід робити терміново, інакше може відбутися атрофія нервів. Кожен день важливий, кажуть лікарі німецької клініки! В українки ж на лікування немає грошей.

Та в Мінздраві України сьогодні затягують з кінцевою відповіддю(ще 25 травня пройшла комісія МОЗ та досі не надійшла відповідь жінці що там офіційно вирішено). Зі слів же секретаря МОЗ відомо, що жінка одна з перших у списку на лікування за кошт Держави. (Та ще раз наголошую -офіційно відповідь стосовно рішення по пані Людмилі не прийшла!) Одначе, звучить паралельно й словесна заява, що грошей у Мін Здоров’я немає, тож – «чекайте». Жінці ж на сьогодні потрібна ясність, бодай якась відповідь. Звичайно, передусім - Державна поміч. Можливо, допомога якогось фонду, тощо. Людмила Васильєва вже звернулася в фонд Міжнародний (https://www.gofundme.com/26us6ht8 ), але там теж поки не жодної копійки не надійшло на рахунок.

Прошу допомогти Людмилі Васильєвій та звернути увагу Верховної Ради на те, що сьогодні Мінздрав конче потребує виділення грошей на спасіння тяжко хворих!

Мене, як журналіста українського, як громадянку нашої демократичної Держави, дивує й обурює той факт, що Ми не приділяємо належного розвитку Охороні Здоров’я , навіть належно не ведемо листування між громадянами та МОЗ. Відповідь, на яку чекають, – не надходить  понад місяць!!!

Як можна говорити про якусь Єдність нації, коли Ми досі не здатні допомогти тяжчим хворим, - просто відвертаємо очі від людей, наче їх не існує на цьому світі…

Прикро, що таке ж відношення й до хворих воїнів АТО. В МОЗ – їм теж «Нема грошей».



Ще раз прошу шановних депутатів, урядовців, пана Президента, усіх небайдужих людей України, Світу звернути увагу на жахливу ситуацію в Мінздраві та перепланувати Бюджет України таким чином, щоби гроші на тяжко хворих «знаходились».

Також, нам сьогодні потрібна Державна програма розвитку української медицини бодай на 5 років, потрібно розуміння, яку Державу Ми будуємо та чи будуємо її взагалі.

Бо Держава - то Єдна Душа з народом, тож в ній біль одної людини – повинен бути болем й Верховної влади! Сьогодні, той біль розділивсь та лунає лише «знизу». Це вносить розкол у суспільство. Та, вірю, що наші намагання щось змінити - покращать стан справ.

Далі - інформація про жінку.

(можливо якийсь фонд зацікавиться нею)

. Васильєва Людмила Олексіївна (1963г.р) м. Дніпропетровськ

моб. 096 377 91 76

Приватбанк. КАРТА МАЙСТЕР КАРТ ГОЛД 5168 7423 4870 6932




 Ludmila is a single woman in Ukraine and she has no one to turn to. In 2013 she had trauma and ended up having an urgent surgery on her spine. Unfortunately, afterwards she lost my mobility. A year later Ludmila needed another surgery, but it only made matters worse. She became unable to walk, sit, or stand unassisted and was forced to be bedridden most of the time. Even while lying down, she has to deal with pain. Ludmila's life turned into a daily struggle.

After her legs started going numb and the pain in her back intesified, she turned for help to the specialists in Germany. They have offered her an opportunity to undergo the third surgery and alleviate her condition.
Unfortunately, local doctors cannot help Ludmila at all after two unsuccessful surgeries.  Three years of being in and out of the hospitals made Ludmila desperate to find qualified help. However, her chance to get well comes at a price of 36,000 euros.  Ludmila needs to raise the funds as soon as she can, as the surgery was preliminarily scheduled for June.

Ludmila says that she is ready to do anything to recover her health and ability to walk again. Over the years, she had sold all she had to afford her treatment, but now she has to ask others for help.  Ludmila is also a caregiver for her elderly mom.  She is 88 years old and a disabled World War II veteran.  Both of them receive small state pensions, but they barely cover necessities, like food. On their own, Ludmila and her mom will never be able to afford her surgery. Please help Ludmila get well again.  She says that she will be eternally grateful to everyone who supports her on her way to recovery.

https://www.gofundme.com/26us6ht8

З повагою, журналіст Анфіса Юріївна Алексєєва (Букреєва)

Немає коментарів:

Дописати коментар